Людей, які повертаються у Слов’янськ, очікує вторинна травматизація – психолог

Гості «Вашої Свободи»: Ігор Лупандін, помічник начальника ДСНС в Харківській області; Тетяна Асланян, психолог, волонтер «Станції Харків»; Денис Кобзін, представник Міжнародної місії ООН в Україні.

Володимир Носков: Вже більше двох місяців Харківська область приймає внутрішніх переселенців з Луганщини та Донеччини, з областей, де тривають бої між проросійськими так званими «ополченцями» і українськими військами.

За даними обласної державної адміністрації, на Харківщині вже мешкає близько 20 тисяч осіб з цих двох областей. І більшість (75%) — це жителі з Донецької області.

Втім, в самій облдержадміністрації чиновники та експерти зауважують, цифри досить умовні, бо більшість тимчасових переселенців не реєструвалися в державних органах влади.

Пані Асланян, Ви два місяці тому приїхали зі Слов’янська до Харкова. Як Вам тут живеться і вашим землякам тут, на харківській землі?

Тетяна Асланян: Це дуже складне для мене питання. Тому що я сама після ефіру їду до Слов’янська. Я, чесно кажучи, не знаю, що я там побачу.

Денис Кобзін: Я можу сказати, бо я вчора там був.

Тетяна Асланян: Я про власну квартиру, про власне житло. Я знаю з роботи з клієнтами, що вони вже знають, що їм нікуди повертатися. Вони приїхали до Харкова, і вони знають, що у них немає житла. Скоріш за все, вони залишаться тут. Деякі люди не обізнані. І я, чесно кажучи, допоки на власні очі не побачу, навіть знати нічого не хочу. Мені дуже тривожно зустрітися з цими переживаннями.

​​Я ще хотіла сказати. Дивіться, що у нас тут може відбутися. Відбудеться точно. Знаю, так як я обізнана, що дуже багато людей зараз повертається у Слов’янськ. Що їх там зустріне? Ми не знаємо. Я переконана, що частина повернеться назад або ж у Харків, або ж в інші міста. Психологічний статус цих людей буде більш тривожний, ніж той, з якого вони тоді виїжджали. Зараз буде вторинна травматизація людей. Тому що побачити школу, в якій навчався, що її немає, лікарні, куди ти ходив, немає, заправок немає, магазинів немає, автостанції немає. Уявляєте, що це таке, дорослій людині це побачити і дітлахам?

Я вчора бачила дівчину з дитиною. Дворічна дитина не хоче повертатися додому. Вона ледь говорить. Мама їй говорить, що ми повертаємося у Слов’янськ, а вона каже: ні, ми туди не повернемося. Кнопеня говорить, маленька дівчинка! У неї такі лишилися переживання про домівку, що вона не хоче туди повертатися.

— А як же тоді самих мешканців Слов’янська залучити до відновлення міста? Про це зараз теж говорять експерти, що над відновленням мають працювати не лише з інших областей України, а й самі слов’янці, бо це їхнє місто, і вони мають туди повертатися.

​​Тетяна Асланян: Дуже багато людей хочуть цього. Правда, хочуть. Є таке бажання — повернутися і відновити своє місто. Я не знаю, як правильно це питання вирішувати. Я можу тільки говорити про своє вузьке коло, професійне. Я знаю, що треба обов’язково організовувати разом з МНС такі ж групи підтримки, якими ми займаємося тут, у Харкові. Там теж це буде дуже необхідно. Я хотіла би, щоб ми про це поговорили, довідатися, до кого там можна скеровувати людей. Тому що для того, щоб побудувати будинок, теж необхідний якийсь внутрішній ресурс, щоб людина змогла це зробити.

— Пане Кобзін, скажіть, будь ласка, відсутність правового статусу, спеціального статусу внутрішніх переселенців чи якось по-іншому буде називатися, додає дуже багато проблем. Наприклад, люди не можуть працевлаштуватися, у багатьох немає трудових книжок. Мабуть, вже у декого і не буде, бо розбомблені лікарні, школи, інші установи. Люди не можуть користуватися міським транспортом — немає коштів, на пільги вони теж не можуть сподіватися. І тут можна перераховувати і перераховувати. Що робити людям? Як можна вплинути на владу?

Денис Кобзін: Звісно, ці люди знаходяться у дуже дискримінаційному становищі по відношенню до місцевого населення. І якби не допомога місцевих мешканців, то їм взагалі тут було би погано. Адже вони не мають документів. В принципі, не маючи документів, ти не маєш доступу до сервісу, не можеш забезпечувати себе.

І найголовніше, що цей закон про питання реєстрації, про яке ми згадали, важливе питання, але ще цей закон щодо реєстрації повинен передбачати спрощення процедур. Тому що за тими процедурами, за якими наразі відбувається оформлення трудових, санітарних книжок, відновлення документів, влаштування дитини в навчальний заклад, отримання медичних послуг у місті, в області, людина, яка сюди приїхала, яка або немає документів, або має недостатню кількість, просто лишається сам на сам з такою системою, яку йому буде дуже важко побороти.

І часто все це буде вирішуватися або за допомоги місцевих людей, або за допомоги влади, але в ручному режимі. Тому що відсутня системна допомога. Якщо виявиться вагітна жінка з патологією — так, якийсь окремий випадок — допоможуть, увійдуть в становище, але насправді їх в області десятки, а, може, сотні, котрим необхідна допомога. Але вони не знають, бо немає якогось єдиного місця, куди вони могли би піти і зареєструватися та повідомити про свої проблеми, звернутися до лікарні і отримати допомогу. А є люди з більшими проблемами, які потребують коштовних апаратів постійно — інсулінозалежні, гемодіаліз. Я не говорю про проблеми туберкульозу і ВІЛ-інфікованих, котрих сюди приїхало дуже багато. І невідомо, де вони.

— І не можуть навіть підрахувати. Ніхто не веде облік.

Денис Кобзін: Тому що немає ніякої реєстрації.

​​Відсутній системний підхід. Ми гасимо «маленькі вогнища» замість того, щоб провести сюди якийсь «великий шланг» і системно гасити у різних напрямках «пожежу».

​​Тому я боюся, що зараз ми знаходимося на межі гуманітарної кризи, яку ми не переступили ще просто тому, що сюди прибуло ще не дуже багато людей. На такий великий регіон, як Харків, кількість людей, яка прибула, розчиняється. Ресурси міста і області використовують — ці люди тут можуть виживати. Якщо їх сюди прибуде у три рази більше, в чотири, у п’ять, а цілком імовірно, що це буде, і вони прибудуть в інший сезон, боюся, що ми зіштовхнемося з такими проблемами, що нам буде пізно щось планувати і якісь системні заходи вживати. Ми просто захлипнемося у цих проблемах.

Тому у нас зараз є невеликий проміжок, який ми маємо використати. Налагодити реєстрацію, налагодити спрощений доступ людей до сервісу, щоб в першу чергу діти, люди похилого віку, хворі, меншини могли бути захищені, а люди працездатного віку, у яких є бажання працювати, могли би отримати роботу, відповідно вони самі могли би стати на ноги, і самі використати цей ресурс для того, щоб себе забезпечувати.

— Ми запрошували до нашої розмови представників облдержадміністрації. Ми хотіли поставити запитання: що буде далі, восени, взимку? Куди будуть людей поселяти з цих таборів, де не опалюються приміщення? І так далі.

Але у будь-якому разі, пане Лупантін, якщо ситуація погіршиться, до кого звернутися, до вас, до надзвичайників, рятувальників? В обласному штабі це питання якось обговорюється?

Ігор Лупантін: Ми це питання вже піднімали декілька тижнів тому, коли ми мали зустріч з волонтерськими закордонними організаціями на нашій базі. У головному управлінні була зустріч. Якщо буде довгий період, все ж таки люди будуть знаходитися у тимчасових помешканнях, проживатимуть там, то, звісно, перше питання стоятиме про опалення і так далі. Тобто насправді це питання може постати.

​​Але наразі ми координуємо всю цю роботу. Сезонність — це, звісно, плюс. Те, що зараз літо, — це великий плюс, це допомога. Але якщо це у зимовий період, то будуть проблеми, можуть бути проблеми. Вони і будуть. Чому? Тому що більша частина з тих місць, куди вже розселили, куди планується додаткове розселення, то це однак заміські будинки відпочинку і так далі. І в основі своїй вони без опалення. Це, можна так сказати, літній варіант. У кращому випадку вересневий варіант.

Так, це буде одна з найсерйозніших проблем. Чому? Тому що ми розуміємо, люди замерзатимуть. І тут ще плюс — буде більше роботи нашим хлопцям. Я розумію, що це питання попереджувального характеру — раз.

— Це питання порушується на вищому рівні вже?

Ігор Лупантін: Це питання вже розглядається. Тут колеги вже говорили про те, що розглядається це питання і вже ставиться. Тільки воно ставилося ще на початку червня.

Підписка на новини

Щоденні новини Time-UA.com на Вашу поштову скриньку. Отримуйте на свій E-mail останні новини за добу!