Науково-освітній ступінь доктора філософії

Тимчасовий характер запропонованого Порядку обумовленийфактичною відсутністю в країні органу, який би відповідно до Закону«Про вищу освіту» мав би запропонувати відповідний Порядок. Вумовах відсутності функціонування Національного агентства іззабезпечення якості вищої освіти відповідні функції продовжуєвиконувати МОН.

МОН запропонувало для обговорення проект Тимчасового Порядку присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії. Але проект потребує доопрацювання, що і має обґрунтувати дана стаття.

Згідно з пунктом 1 проекту Тимчасового Порядку, даний нормативний акт буде діяти до того часу, поки новообране Національне агентство (НАЗЯВО) не розробить новий Порядок присудження наукових ступенів і нове Положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад, які мають бути схвалені МОН та затверджені Кабінетом Міністрів. А це означає, що, за перспектив невизначеності щодо обрання нових членів НАЗЯВО, Тимчасовий Порядок може діяти доволі довгий час. Ця обставина додатково змушує уважно поставитися до запропонованого проекту.

При аналізі даного проекту потрібно виходити з того, що, згідно з пунктом 18 частини першої ст. 13 Закону «Про вищу освіту», МОН «за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти схвалює порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) та подає його на затвердження Кабінету Міністрів». Тобто, Національне агентство має розробляти такий Порядок, МОН має його схвалювати, а Кабінет Міністрів затверджувати.

Згідно з пунктом 9 частини першої ст. 18 Закону «Про вищу освіту», НАЗЯВО «розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері вищої освіти». Тобто, на відміну від Порядку про присудження наукових ступенів, Положення про акредитацію спеціалізованих рад затверджується не Кабінетом Міністрів, а МОН.

Нагальність розробки та затвердження Тимчасового Порядку присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії обумовлена відсутністю нормативного документа, відповідно до якого можна було б проводити захист дисертацій на здобуття науково-освітнього ступеня доктора філософії.

Така ситуація склалася в результаті блокування роботи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Про особливості запропонованого проекту Тимчасового Порядку

Можна виокремити дві його особливості.

  • По-перше, запропонований порядок присудження стосується виключно присудження ступеня доктора філософії в разових спеціалізованих вчених радах. Фактично, проект пропонує надати здобувачу право вибору місця захисту дисертації, а саме захищатися або в разовій, або в постійно діючій спеціалізованій вченій раді.
  • По-друге, окрім порядку присудження, проект містить у собі положення про разову спеціалізовану вчену раду.

З огляду на вище зазначене, назву проекту слід уточнити, сформулювавши її наступним чином: «Проект Тимчасового Порядку присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії в разових спеціалізованих вчених радах». Така б назва краще виражала його характер.

У чому полягає важливість запропонованого проекту?

Даний проект містить у собі юридичне оформлення пропозиції переходу до практики захисту дисертацій у разових спеціалізованих вчених радах. Він є компромісним та перехідним. Повний перехід до захисту виключно в разових спеціалізованих вчених радах не може сьогодні бути запропонованим на чинній законодавчій базі. Можливість захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії в разових радах закладає передумови для повного переходу до практики захисту виключно в разових радах. Можна передбачити, що в умовах вільного вибору здобувач неодмінно буде надавати перевагу захисту в разовій раді, що своєю чергою буде допомагати відмові від постійно діючих спеціалізованих вчених рад. В умовах дискредитації діяльності постійно діючих спеціалізованих вчених рад запропонований проект є дуже важливим. Він пропонує реальну альтернативу.

Разом з тим проект потребує доопрацювання, що і має обґрунтувати дана стаття.

Про акредитацію разових спеціалізованих вчених рад

Згідно з пунктом 8 проекту, «для акредитації разової спеціалізованої вченої ради заклад вищої освіти (наукова установа) зобов’язаний надіслати повідомлення до МОН про затверджений (змінений) склад спеціалізованої вченої ради та кваліфікацію кожного із опонентів». Згідно з абзацом першим пункту 20 проекту, «в 10-денний строк після утворення разової спеціалізованої вченої ради, голова вченої ради відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) зобов’язаний надіслати офіційне повідомлення МОН про дату і місце запланованого захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії, про склад утвореної разової спеціалізованої вченої ради і про відповідність кваліфікації призначених опонентів тематиці дисертації поданої до захисту.»

Разова спеціалізована вчена рада буде вважатися акредитованою, «якщо у 40-денний строк від дня надсилання головою вченої ради закладу вищої освіти (наукової установи) офіційного повідомлення МОН про склад разової спеціалізованої вченої ради, заклад вищої освіти (наукова установа) не отримав від МОН офіційного повідомлення про відмову в акредитації» (абзац другий пункту 20 проекту).

Отже, мова не йде про повноцінну акредитацію разових спеціалізованих вчених рад, йдеться швидше про просте повідомлення. Разом з тим запропонований підхід містить у собі певні складнощі юридичного та технічного характеру.

Юридичний аспект реалізації запропонованого порядку акредитації разової спеціалізованої вченої ради

Даний проект пропонує наділити МОН повноваженнями, які не передбачені чинним законодавством про освіту». В умовах імплементації Закону «Про вищу освіту» пропонуються як норми положення, що суперечать положенням нового Закону «Про вищу освіту». Проте не можна імплементувати Закон вибірково та довільно. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 18, акредитація спеціалізованих вчених рад та контроль за їх діяльністю належить до повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. В разі затвердження запропонованого проекту ми матимемо підміну окремих положень Закону «Про вищу освіту» Постановою Кабінету Міністрів та фактичну передачу повноважень одного органу (НАЗЯВО) іншому (МОН).

Технічний аспект реалізації запропонованого порядку акредитації разової спеціалізованої вченої ради

З огляду на 10-денний строк, в який голова вченої ради має надіслати повідомлення МОН та 40-денний строк, в який МОН може повідомити про відмову в акредитації разової спеціалізованої вченої ради, остання повноцінно зможе розпочати свою роботу лише через 50 днів після свого створення рішенням вченої ради закладу вищої освіти (наукової установи). У випадку необхідності заміни опонента початок повноцінної роботи разової спеціалізованої вченої ради може зміститися ще на 40 днів. З огляду на те, що разова спеціалізована вчена рада має складатися лише з п’яти осіб, участь кожного з яких в засіданні є дійсно обов’язковою, за винятком одного з опонентів, що має позитивний відповідь на дисертацію, то на практиці реально буде виникати проблема з дотриманням визначених дат захисту. Майже протягом 50-днів після створення ради опоненти вважаються офіційно не затвердженими МОН, а відповідно опонентам немає сенсу братися за вивчення дисертації, яка має бути оприлюднена у двотижневий строк після утворення разової спеціалізованої вченої ради (абзац перший пункту 18 проекту). І це при тому, що, згідно з абзацом першим пункту 19, суперник має подати свій відповідь на дисертацію у місячний строк з дня оприлюднення дисертації на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти (наукової установи). Це означає, що опоненти можуть готувати відгуки, які вже після їх подання до ради, будуть не враховані, а сама робота опонентів може бути не оплачена.

Про голову та членів разової спеціалізованої вченої ради

Згідно з пунктом 9 проекту, «Разову спеціалізовану вчену раду очолює її голова – науково-педагогічний (науковий) працівник закладу вищої освіти (наукової установи)… Голову разової спеціалізованої вченої ради призначає Вчена рада закладу вищої освіти (наукової установи) із числа докторів наук, співробітників, задіяних у забезпеченні виконання освітньо-наукових програм за відповідною спеціальністю… Одна особа може призначатися головою не більше трьох разових спеціалізованих вчених рад впродовж одного календарного року».

Оскільки мова йде виключно про захист дисертацій на здобуття науково-освітнього ступеня доктора філософії, що є аналогом захисту дисертацій на здобуття ступеня кандидата наук, то залишається незрозумілим, чому голова разової спеціалізованої вченої ради не може бути призначений із числа кандидатів наук.

Проект не прояснює, може чи ні одна особа бути одночасно головою кількох разових спеціалізованих вчених рад. Обмеження для однієї особи можливості бути головою разових спеціалізованих вчених рад протягом року певною кількістю разів формально не забороняє виконувати такі обов’язки паралельно в різних радах. Отже, це питання потрібно більш детально виписати у проекті.

Згідно з пунктом 7 проекту, «разова спеціалізована вчена рада утворюється в складі голови, двох внутрішніх і двох зовнішніх опонентів. Всі опоненти є рівноправними членами разової спеціалізованої вченої ради під час захисту».

Теза про рівноправність опонентів під час захисту не стосується вочевидь голови ради, останній має право самостійно ухвалювати окремі рішення після початку засідання, зокрема самостійно ухвалювати рішення щодо проведення захисту дисертації при відсутності одного з опонентів. Таке право варто переглянути. Голова повинен мати виключно право чи обов’язок головувати на засіданні, в усьому іншому він має бути рівним з іншими членами ради під час захисту.

Про учасників прилюдного захисту дисертації на засіданні спеціалізованою вченої ради

Згідно з пунктом 21 проекту, захист дисертації є прилюдним, тобто всі охочі мають право відвідати такий захист та висловитися на ньому щодо дисертації. Проте чомусь у проекті пропонується заборонити науковому керівнику здобувача бути присутнім під час захисту на засіданні спеціалізованої вченої ради.

Заборона на присутність наукового керівника на засіданні обмежує не лише громадянське право наукового керівника, а і його можливість та право підтримати здобувача під час захисту. В присутності наукового керівника на захисті ніколи не бачили та не бачать якоїсь проблеми. Виступ наукового керівника завжди був невіддільним та вже традиційним атрибутом захисту кандидатської дисертації. Проект передбачає право кожного присутнього на засіданні висловитися з приводу дисертації, однак чомусь позбавляє цього права керівника дисертаційного дослідження. Присутність та виступ наукового керівника під час захисту є бажаними. Кожен має право відвідати засідання та висловити свою позицію щодо дисертації – в цьому суть публічного захисту. Обмеження щодо наукового керівника слід переглянути.

Про суперечність між нормою про одноголосне голосування членів разової спеціалізованої вченої ради як умови визнання позитивного рішення щодо дисертації та правом на захист при наявності негативного відгуку одного з опонентів

Згідно з пунктом 18 проекту, «за бажанням здобувача спеціалізована вчена рада зобов’язана проводити захист дисертації за наявності негативного відгуку від одного з опонентів». Разом з тим, згідно з пунктом 22, «лише одноголосне рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним».

За збереження двох положень у незмінному вигляді захист може перетворюватися в малопродуктивний процес. Норму про одноголосність слід переглянути. Рішення може вважатися позитивним і у тому випадку, якщо хтось з опонентів його не підтримує. Прийнятною була б норма, за якої у разі позитивного голосування чотирьох з п’яти членів ради за рішення щодо присудження наукового ступеня, воно б вважалося позитивним.

Про право на повторний захист дисертації

Згідно з пунктом 23 проекту, «у разі прийняття разовою спеціалізованою вченою радою негативного рішення щодо присудження ступеня доктора філософії, здобувачеві надається право одноразового повторного захисту дисертації протягом трьох років». 

Даний пункт варто було б уточнити, а саме слід зазначити, що мова йде саме про повторний захист раніше відхиленої дисертації. Не слід обмежувати право повторного захисту відхиленої дисертації лише одним разом.

Про право МОН затверджувати рішення разової спеціалізованої вченої ради 

Згідно з пунктом 4 проекту, «диплом доктора філософії видається закладом вищої освіти (науковою установою) після затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Атестаційною колегією МОН».

МОН не має поміж своїх повноважень права затверджувати рішення спеціалізованих вчених рад. Залишення цієї норми у проекті додатково послаблює даний Порядок з юридичної точки зору. Сьогодні ми маємо говорити про імплементацію ухваленого в 2014 році Закону «Про вищу освіту», а не про збереження за МОН повноважень. Більш того, реальної потреби в такому затвердженні рішень спеціалізованих вчених рад взагалі не існує.

Висновки та рекомендації

Разом з критичними зауваженнями варто визнати, що проект Тимчасового Порядку присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії у разі його ухвалення, за дотримання законодавчо визначених умов його підготовки, подання та затвердження, стане значним кроком у питанні реформування як сфери вищої освіти, так і академічної науки в цілому.

Перехід до практики захисту дисертацій в (одно)разових спеціалізованих вчених радах вже давно є актуальним. Його потрібно було здійснити ще багато років тому назад. Хоча проект і містить певну половинчастість, що обумовлено в першу чергу чинним законодавством, однак його ухвалення може стати одним із перших реальних кроків у реформуванні академічної сфери країни.

У будь-якому випадку при доопрацюванні даного проекту варто взяти до уваги наступні рекомендації:

1. З проекту Тимчасового Порядку присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії мають бути виключені положення, які наділяють МОН повноваженнями, що не передбачені чинним законодавством, зокрема повноваження щодо акредитації разових вчених рад та затвердження їх рішень. Потрібно прискорити обрання нового складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а не передавати його повноваження МОН.

2. Абзац другий, пункту 9 слід доповнити нормою, яка надає право кандидату наук очолювати разову спеціалізовану вчену раду, що опікується питанням присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії.

3. Абзац третій пункту 9 варто доповнити нормою, згідно з якою одна особа не може одночасно очолювати кілька разових спеціалізованих вчених рад.

4. Абзац п’ятий, пункту 7 доцільно викласти в наступній редакції: Всі члени разової спеціалізованої вченої ради є рівноправними під час захисту.

5. Норму про заборону науковому керівнику здобувача бути присутнім на засіданні разової спеціалізованої вченої ради під час захисту слід вилучити з пункту 21 як таку, що є дискримінаційною та необґрунтованою.

6. Норму про необхідність одноголосного голосування для позитивного рішення щодо присудження наукового ступеня слід вилучити. Рішення має вважатися позитивним, якщо за нього проголосували чотири з п’яти членів разової спеціалізованої вченої ради.

7. Пункт 23 варто уточнити, а саме слід зазначити, що мова йде про право на повторний захист відхиленої дисертації.

8. Норму про можливість участі опонентів у засіданні разової спеціалізованої вченої ради через відео зв’язок слід вилучити, бо її застосування буде вести до профанації процесу захисту дисертації та суперечить пункту 22, яким передбачено, що відкрите та поіменне голосування кожного з опонентів засвідчується їхнім особистим підписом у протоколі засідання.

9. З абзацу першого пункту 13 доцільно вилучити вираз «та педагогічної діяльності», оскільки опанування методологією педагогічної діяльності не може бути вимогою до рівня наукової кваліфікації особи.

10. Слід відмовитися від норми абзацу другого пункту 19, згідно з якою опоненти повинні розглядати праці, опубліковані за темою дисертації та включати оцінку таких праць у відповідь. Слід зважати на те, що процедура надання таких праць для ознайомлення опоненту на відміну від тексту дисертації не визначена проектом. Публікації лише висвітлюють основні положення та результати дисертаційного дослідження, які містяться в тексті дисертації. В даному випадку мова йде про марнування часу опонента.

11. Мінімальна норма навантаження для атестації одного здобувача ступеня доктора філософії має складати: для голови спеціалізованої вченої ради – не менше 10 годин, для опонентів – не менше 20 годин кожному.

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант, оригінал на сайті Освітня політика.

Підписка на новини

Щоденні новини Time-UA.com на Вашу поштову скриньку. Отримуйте на свій E-mail останні новини за добу!