Зовнішнє оцінювання - ватерпас реформ

Пора змін

З перших днів свого існування зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) сприймалося як інструмент боротьби з корупцією при вступі. І таки впоралося з цим непростим завданням. Але за десять років фокус суспільної уваги до освіти змінився. Нам недостатньо боротьби з корупцією, йдеться про реформування всієї системи освіти — від школи і до вишу. По те, яких змін варто чекати у сфері незалежного оцінювання, розповідає Оксана Онищенко, ZN,UA.

Тепер на ЗНО, яке вже добре зарекомендувало себе, покладаються інші надії. Ні, звісно, саме по собі тестування, як і будь-яке вимірювання, не може бути інструментом проведення реформ, але має стати досконалою лінійкою, якою ми вимірюватимемо те, що будуємо в освіті. Вимірювати так, як, наприклад, робить будівельник, зводячи стіни. Він регулярно виміряє ватерпасом, чи правильно робить кладку, чи немає перекосів, чи не заваляться потім стіни.

Отже, перед суспільством, експертним середовищем, освітянськими чиновниками і політиками стоїть важливе завдання — визначитися з тим, куди і як має рухатися ЗНО, і забезпечити для цього умови: фінансування, кадри, законодавче поле.

Ці нові завдання незалежного тестування вже окреслюються в проекті закону «Про освіту». Наразі експерти виокремлюють такі напрями розвитку ЗНО.

Перший — удосконалення тестів ЗНО. У них мають бути відкриті завдання, а не лише такі, що вимагають вибору варіанту відповіді. У тестах з більшості предметів таких завдань немає. І це не через примхи працівників Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), а через вульгарний брак фінансових (відкриті завдання перевіряє людина, а не комп'ютер), а значить, і людських ресурсів.

Крім того, потрібно звернути увагу на характер тестових завдань: «Ми йдемо в тому напрямі, щоб більше завдань було на застосування знань, а не на репродуктивне їх відтворення. Україна готується до участі в міжнародному порівняльному дослідженні PISA, націленому на перевірку компетентностей учнів, — наголошує Вадим Карандій, директор УЦОЯО. — Координує це дослідження УЦОЯО. І вже зараз наші регіональні працівники проводять консультації для вчителів щодо компетентнісного оцінювання».

Однак тести незалежного оцінювання існують не самі по собі, вони прив'язані до програм ЗНО, які затверджує Міносвіти, а ті в свою чергу — до програм середньої школи. Тож якщо ми хочемо, щоб змінився акцент у тестах, потрібно оновлювати шкільні програми. І ця робота вже починається.

Важливим кроком удосконалення системи тестування буде введення тесту на здатність до навчання (загальні навчальні компетентності) — ТЗНК. «ТЗНК може застосовуватись для перевірки знань та навичок для осіб, які вступають до ВНЗ більш ніж за 5 років після завершення школи; для вступу на спеціальності, для яких немає прямих предметних тестів, котрі б перевіряли здібності, необхідні для успішного навчання (наприклад, тест з історії погано визначає здатність навчатись на спеціальності «Право») — вважає Інна Совсун, екс-заступник міністра освіти, а нині — віце-президент Київської школи економіки.

«У нас є напрацювання і вони вже апробовані, — каже Олександр Ляшенко, керівник робочої групи, яка розробила ТЗНК, академік-секретар НАПНУ, доктор педагогічних наук. — Але особливості його запровадження не дозволяють сьогодні масово ввести його в практику ЗНО».

Другий напрям розвитку ЗНО — введення тестування в середній школі: після 9-го класу і початкової школи. Тут важливо підкреслити кілька нюансів.

Тестування після 9-го і після 11-го класу мають бути однаковими за процедурами та змістом чи відрізнятися ? Тут є кілька точок зору.

«Згідно з проектом закону «Про освіту» передбачається перехід на 12-річну школу, при цьому останні три роки навчання в старшій школі будуть профільними. Доступ до старшої школи здійснюватиметься на основі результатів незалежного іспиту. Тобто, можна очікувати, що для вступу до найбільш престижних шкіл відбуватиметься конкурс, — наголошує Інна Совсун. — Таким чином, іспит після 9-го класу матиме характер іспиту високих ставок (high-stakes exam). У такому випадку цей іспит має проводитись на основі тих самих процедур, що і ЗНО для вступу до ВНЗ задля гарантування незалежності та об'єктивності проведення і визначення результатів».

«Просто взяти й перенести ЗНО з 11-го класу до 9-го не можна, — каже Вадим Карандій. — Тому що в тестуванні після 9-го класу треба ув'язувати все: і профільність старшої школи, і нові вимоги стандарту. У нас зараз, наприклад, є питання: оцінювання у 9 класі має бути предметним, тобто за навчальними предметами, чи надпредметним? Надпредметне оцінювання — це те, що зараз буде вимірювати дослідження PISA: читацькі і математичні компетенції. Читацькі компетенції - це, наприклад, вміння випускника 9-го класу обробляти інформацію, читати тексти різними мовами і різного стилю. Математичної компетенції — це наскільки людина вміє логічно і послідовно думати, виконувати певні операції. Можливо, до державної підсумкової атестації у 9 класі потрібно додати й блок інших компетентностей, таких як «Я і природа» (наскільки випускник 9 класу орієнтується в навколишньому світі), «Я і суспільство» (історія і право). Завдяки такому підходу ми зможемо отримати більше інформації про рівень компетентності молодої людини, ніж зараз, коли наша підсумкова атестація — це «вибери три предмети з переліку запропонованих».

Подібний підхід пропонується застосовувати і в державній підсумковій атестації 11-класників: "За нашими дослідженнями (це матеріали, опубліковані минулого року Інститутом вищої освіти і Спілкою ректорів), виглядає так, що для відбору студентів до вищих навчальних закладів достатньо мати тест з української мови і літератури, з математики і комплексний тест з природничих або гуманітарних дисциплін, — каже Володимир Ковтунець, перший захисник міністра освіти і науки. — Якщо сюди додати ще тест загальної навчальної компетентності, — це ідеальна модель, яка найкращим чином прогнозує результати навчання. Замість більш як десятка тестів ми можемо мати шість і отримати не гірші результати. Це для бюджету було б значно дешевше».

Удосконалювати тести вкрай необхідно. Інакше, запустивши ЗНО на всі ступені середньої школи, ми ризикуємо перетворити навчання тут на дресуру з встановлення галочок у тесті.

Щодо моніторингу якості освіти в початковій школі із застосуванням ЗНО, то тут є застереження. «Як тільки з'явився наказ МОН про моніторинг у початковій школі, в учительському та батьківському середовищі почався ажіотаж — усі почали шукати збірки завдань. Тому що кожен переживає, щоб його школа показала якісь результати. А навіщо їм ці результати?» — каже Вадим Карандій.

Можна здогадатися, навіщо — це важливо для репутації школи і для освітянського начальства, яке укладе за результатами ЗНО рейтинги, а потім «битиме» ними керівників шкіл за погані показники.

Для того, щоб не били, і щоб моніторинг був максимально ефективним, ці дослідження проводяться не на всій сукупності випускників, а тільки на вибірці. Ми порахували, що до моніторингу варто залучити 6 тисяч четвертокласників (усього в Україні їх близько 400 тисяч). Цього достатньо, щоб встановити, які тенденції існують у початковій школі з точки зору формування читацьких та математичних компетенцій випускників. І це будуть дуже хороші дані для аналізу Міністерству освіти, НАПНУ та ін.

Третій напрям розвитку ЗНО — розвиток освітніх вимірювань і збір якісних даних, що допоможуть приймати реформаторські та управлінські рішення в освіті.

«При моніторингу якості освіти нам недостатньо просто отримати інформацію про те, що в школі А навчаються найкраще, а в школі Б навчаються дуже погано, — каже Інна Совсун. — Для того, щоб зробити ці висновки, нам необхідно мати комплексний збір освітньої статистики. Можливо, в школі А навчаються діти заможних батьків, вони займаються з репетиторами, і тому там результати є хорошими. А у школі Б діти із знедолених сімей, це школа в спальному районі великого міста. Тільки в такому комплексному вигляді ця інформація може слугувати для нас джерелом прийняття управлінських рішень і формування освітньої політики. Не можна просто, як це зараз журналісти в тому числі роблять, ранжувати школи за результатами ЗНО, і тим самим визначати, що одна школа гірша, а інша краща. Цього, вочевидь, недостатньо, щоб підвищити якість освіти».

У цьому напрямі вже робляться певні кроки. Так, нещодавно УЦОЯО за дорученням МОН разом з науковцями НАПНУ, Інститутом освітньої аналітики та Аналітичним центром CEDOS провів дослідження «Вплив соціально-економічного середовища на результати навчання учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів». За результатами цієї вступної кампанії УЦОЯО також планує нові дослідження.

«Кожен навчальний заклад має на нашому порталі свій електронний кабінет, — розповідає директор УЦОЯО. — Туди ми завантажимо результати ЗНО кожної школи за кожним тестом, а також дамо узагальнені дані по Україні, щоб школа могла побачити себе на тлі інших. Цього року ми також зробимо аналіз виконання завдань з кожного предмету по школах: наскільки те чи інше завдання було складним для випускника тієї чи іншої школи? Будемо давати кожному навчальному закладу його зріз, і кожен вчитель побачить свої сильні і слабкі місця. Цікаво буде також порівняти результати тестування профільних і непрофільних класів».

Але це тільки точкові кроки, тоді як має бути створена система досліджень. «В Україні немає досвіду організації моніторингових досліджень як таких, — каже Вадим Карандій. — Потрібна національна концепція моніторингу якості освіти, де буде чітке розмежування: що йде національними іспитами, що — перевідними, які питання віддаються на моніторинг, які є форми моніторингу тощо. На жаль, такого балансу у нас зараз немає».

«Академія педагогічних наук повинна розробити дослідження педагогічних вимірювань, — вважає Володимир Ковтунець. — Не однією лабораторією, яку очолює сьогодні професор Юрій Жук в Інституті педагогіки НАПНУ. Потрібна серйозна робота. Педагогічні вимірювання в світі — це один з провідних напрямів дослідження в освітніх науках. В Україні його дійсно немає. Ми все робимо руками зарубіжних експертів, руками донорів, в той час як маємо прекрасних фахівців, які можуть це робити».

Четвертий напрям — розширення застосування ЗНО у сфері вищої освіти. Це, перш за все, введення тестів для проведення єдиного державного кваліфікаційного іспиту для випускників певних спеціальностей (медицина, педагогіка, право, правоохоронна діяльність).

«Можливі два шляхи організації незалежних іспитів випускників ВНЗ. Перший — іспит повністю організовує УЦОЯО, а до складання бази тестових завдань залучаються фахівці зі спеціальності (викладачі ВНЗ, представники професійних асоціацій, роботодавців тощо). І другий — для організації іспитів у вищій школі створюється нова, незалежна структура, паралельно до УЦОЯО», — пропонує Інна Совсун.

Звісно, перелічені напрямки розвитку ЗНО не є вичерпними. Поступово тестування виходить за межі освітньої системи — його починають використовувати і для допуску до певних посад у державних органах (Нацполіція, НАБУ). Але це окрема тема.

Серйозного удару репутації ЗНО завдало кримінальне провадження — так звана «справа ЗНО». Однак довіра до тестування все ж таки залишається безпрецедентно високою. Такого авторитету не має жодна реформа в країні.

Між молотом і ковадлом

Без сумніву, нові завдання та шляхи розвитку ЗНО мають стати темою фахових дискусій в експертному середовищі, серед громадськості, в кабінетах чиновників і політикумі. Але саме фахових дискусій і прийняття рішень, а не маніпуляцій.

У зв'язку з цим хочу розповісти про одну дискусію в парламентському комітеті з питань освіти і науки, присвячену ЗНО.

Тема обговорення — «Про проблеми та перспективи розвитку зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти в Україні». І тема важлива, і спікерів запрошено поважних (МОН, УЦОЯО, Генпрокуратура і Рахункова палата, яка проводила аудит МОН і УЦОЯО).

Здавалося б — ось чудова можливість обговорити важливі питання майбутнього ЗНО, включно з хронічним недофінансуванням і прийняттям нового закону «Про освіту». Але так не сталося.

Ні, спікери якраз виступали вдало. І речі говорили важливі. Щоправда, трохи упереджено виглядали деякі зауваження Рахункової горіти, тому що явно виходили за межі компетенції відомства (наприклад, про роз'яснення абітурієнтам правил вступної кампанії). Аргументи і контраргументи Міносвіти і директора УЦОЯО були обґрунтованими.

Але, як буває, «починали за здоров'я, а закінчили за упокій». Зіпсувало все рішення, проект якого був підготовлений і розданий учасникам засідання. Він не містив аргументів Міносвіти і УЦОЯО, натомість дуже детально цитував зауваження до них. І пропонував, серед іншого, «роботу Міністерства освіти і науки України щодо виконання відповідних рекомендацій Рахункової горіти України та Генеральної прокуратури України, визнати неналежною». А роботу Українського центру оцінювання якості освіти щодо виконання цих же рекомендацій — "незадовільною".

У кулуарах багато говорять про те, як наелектризовано зараз стосунки між керівниками МОН і комітету з питань освіти і науки. Досі не вирішено питання, під ким буде «незалежне» НАЗЯВО, не завершено роботу над багатостраждальним законом «Про освіту».

І як же не хочеться, щоб УЦОЯО, який координується з Міністерством освіти і працює в тому ж полі, що й НАЗЯВО, опинився між двох вогнів.

Проявом того, що в «товаріщах согласья нєт» стала й відсутність на обговоренні ректорів університетів. «Жодного ректора університету немає, — сказав головуючий О.Співаковський. — У мене запитання і до секретаріату: щось тут не було спрацьовано?»

«Ми запрошували ректорів, але є проблема співпраці ректорів з Міністерством освіти», — відповів йому представник секретаріату.

Та повернімося до рішення комітету. Добре, що більшість членів комітету не погодилися з таким формулюванням щодо роботи МОН і УЦОЯО і перенесли голосування проекту рішення. Більше того — один із депутатів запропонував долучити до документів засідання лист Міносвіти до Рахункової горіти, де викладено відповіді освітян на зауваження аудиторів.

«Оскільки останнім іноді я багато працюю в архівах, у тому числі з партійними документами, мені це нагадує проект рішення або матеріали до рішення бюро міськкому чи обкому партії, — сказав Володимир Литвин. — Ми повинні записати в рішенні багато цікавих ідей, що прозвучали».

З проектом рішення комітету взагалі закрутився справжній детектив. Керівник секретаріату Борис Чижевський заявив, що до засідання готувався інший проект рішення, і підкреслив: «Питання, яке сьогодні обговорюється, звичайно, актуальне. Ми його обговорюємо в кілька етапів: з директорами загальноосвітніх навчальних закладів, з громадськими організаціями, з ректорами вищих навчальних закладів. На превеликий жаль, усі застереження, зауваження, пропозиції ні ректорів, ні директорів, ні практиків не враховано… Звертаю увагу членів комітету — це питання готував на засідання комітету народний депутат України двох скликань, державний службовець першого рангу, заслужений працівник освіти. Але розмножено проект невідомо ким і невідомо як. Тому пропозиція: створити робочу групу, звести це в єдине ціле і вийти на фундаментальне вирішення проблеми».

Головуючий на засіданні нардеп О. Співаковський не прокоментував цю заяву. Ще один приклад «фахового» обговорення — те, що в невідомо ким роздрукованому проекті рішення комітету скромно сховалися кілька пропозицій до закону «Про освіту», які стосуються ЗНО. А вони не такі вже й дрібні.

  • Перша: «Результати зовнішнього незалежного оцінювання не можуть бути використані державними органами управління освітою або посадовими особами для обмеження доступу особи до навчання на наступному рівні освіти». Тобто вступати до вишу можуть всі, навіть з одним балом у сертифікаті ЗНО? Це і є шлях до якісної освіти?
  • І ще одна пропозиція з проекту рішення комітету: «Незалежні установи оцінювання та забезпечення якості освіти здійснюють зовнішнє незалежне оцінювання на добровільних засадах за рахунок джерел, що не заборонені законодавством». Що конкретно означає ця норма? Що незалежне тестування навіть у середній школі може проводити не лише УЦОЯО, так доречно звинувачене в «незадовільній роботі»?

Це серйозні питання, за якими можуть не лише стояти намагання вдосконалити ЗНО, а й «стирчати вуха» чиїхось інтересів. Такі пропозиції варто було б дуже ретельно обговорити в експертному та академічному середовищі, перш ніж рекомендувати від імені комітету.

«ЗНО — це абсолютно відмінний інструмент вимірювання, і ніхто навіть не ставить під сумнів, має бути ЗНО чи ні, — зауважив О. Співаковський — Більше того, я за те, щоб ЗНО було після кожного ступеня: початкова школа, після 9-го, після повної загальної середньої освіти. Ми повинні бачити, що відбувається на ринку освітніх послуг… Оскільки є спільне розуміння, ми можемо розглянути і пом'якшити деякі речі в проекті рішення комітету».

Добре, що все закінчилося саме так, що депутати - члени профільного комітету зайняли виважену й конструктивну позицію, і запропоноване їм рішення поки що не пройшло.

Однак, як то кажуть, «чи то він украв, чи то в нього украли, але осад залишився…»

Зараз для незалежного зовнішнього оцінювання настав такий же відповідальний момент, як і в перші роки його запровадження. Від того, як ми вдосконалимо цей унікальний вимірювальний інструмент, залежить, що ми з його допомогою збудуємо. Чи нові ідеї та реформи лягатимуть косо-криво, а чи вибудуються в досконалу споруду?

Оксана Онищенко, ZN,UA.

Підписка на новини

Щоденні новини Time-UA.com на Вашу поштову скриньку. Отримуйте на свій E-mail останні новини за добу!