Інтерв’ю з українським істориком Олегом Бажаном, який випустив збірку про історію Криму

Олег Бажан, український історик, автор збірки про Крим (Courtesy image)В Україні вийшла документальна розповідь про найдраматичніші періоди історії Криму: документальна збірка «Крим в умовах соціально-політичних трансформацій (1940-2015)». Укладач збірки Олег Бажан.

Олег Бажан: Чекістська операція під кодовою назвою «Хвиля» проводилася в 1949 році, коли з Кримського півострова, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей було вивезено представники «неугодних» народів, які повернулися після війни і збиралися жити в Криму. Після зачистки 1944 року деяким кримським татарам, наприклад, вдалося залишитися в Криму або вони повернулися сюди після війни. Їх було вирішено насильно вивезти знову — в Узбекистан.

Особливу увагу під час операції «Хвиля» приділялася туркам. У СРСР боялися, що поруч Туреччина, яка орієнтувалася на НАТО, тому репресії проти турків проводилися не тільки в Криму, але й в усьому Причорномор'ї.

Якщо говорити про хронологію цієї операції, то відправною точкою була постанова Ради міністрів СРСР від 29 травня 1949 року «Про забезпечення перевезення, розселення і працевлаштування виселених з територій Грузинської, Азербайджанської та Вірменської РСР, а також узбережжя Чорного моря». Відповідно до цієї постанови з регіонів Чорноморського узбережжя України були виселені турки та інші представники так званих «нелояльних» народів.

Операція по виселенню почалася за вказівкою Міністерства Держбезпеки СРСР у ніч з 5 на 6 липня 1949 року. Всього з території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Ізмаїльської областей виселено 450 осіб. Ми друкуємо документи і даємо поіменні списки виселених, у тому числі дітей. У них були окрім турків і росіяни, і греки. Взагалі ж операція «Хвиля» була частиною більш масштабної операції по очищенню всього південного узбережжя Радянського Союзу від «неугодних», тому що вона за хронологією збігається з операцією «Південь», із масовою депортацією в Молдавії, яка проводилася 6 та 7 липня 1949 року.

У червні 1949 року було прийнято рішення про очищення Чорноморського узбережжя Краснодарського краю від неблагонадійних елементів.

Олександра Вагнер: Чи є документи про подальшу долю виселених або документи про те, що відбувалося у дорозі, під час переселення?

— Документи, які знаходяться в архіві СБУ, не дають можливості простежити долю депортованих. Ми не знаємо, скільки людей доїхало до пункту призначення, скільки загинуло в дорозі або скільки захворіло. На жаль, у нас є мало інформації, і дізнатися про цю операцію в повному обсязі можна лише з московських архівів.

— А вони засекречені?

— Так, нічого не відомо. Серед збірок документів, присвячених сталінським депортацій 40-х років, операція «Хвиля» не згадувалася. Вона була менш масштабною в порівнянні з подібною операцією «Південь», яка проходила в Молдавії, і там кількість репресованих була більшою, ніж в Україні. Напевно, тому російські історики цьому не надавали значення.

— Крім інформації про операцію «Хвиля», які ще недавно розсекречені документи увійшли до збірки?

— Ми друкуємо документи, які стосуються реакції населення Криму на депортацію: про загальну ситуацію, про те, як ті, хто побоювався виселення, реагували на новини виселення. Наприклад, кримські татари через витік інформації здогадувалися, що їх чекає в кінці весни і влітку 1944 року. У деяких документах служби безпеки кажуть, що люди проявляють симпатію і співчуття до тих, на кого чекає депортація. Греки, щоб уникнути виселення, старалися, особливо жінки, одружитися на радянських офіцерах чи солдатах й таким чином уникнути вигнання. Ці документи до виходу збірки дослідники не бачили. Більше опублікованих документів стосуються депортації кримських татар 1944 року, а про виселення 1941 року, 1942 і 1949 років відомо менше. Череда депортацій в Криму розпочалася в 1941 році, коли насильно вивезли німецьке населення, продовжилася в 1942 році, коли вивозили представників італійських меншин. Це відбувалося під час Керченсько-Феодосійської наступальної операції. Тоді на короткий час повернулася радянська влада, і органи держбезпеки взялися за справу. Ну, і 1949 рік, коли зосередилися на турецькому, румунською та болгарською населенні.

— Як проходили ці депортації?

- Якщо говорити про німців, то все почалося з арештів тих, хто потрапив в картотеки чекістів як неблагонадійний елемент, а слідом за цим вже прийшла черга депортації. Природно, мова йшла про примусову міру. Населенню пояснювали, що його хочуть врятувати, перевезти в зв'язку з тим, що наближається фронт. Звичайно, під час депортації були бомбардування, частина людей загинули. Шлях був неблизьким, німців везли в Орджонікідзевський край, через Краснодар, щоб там розподілити і відправити вглиб Росії. По дорозі траплялися залізничні аварії, про одну з них ми наводимо свідчення в збірці: в записці йшлося про те, що постраждали понад 40 людей. І це крім тих випадків, коли потрапляли під бомби. У серпні-вересні 1941 року до Орджонікідзевського край депортували 61 тисячу німців. В опублікованих документах є інформація про виселення з Криму італійських сімей.

Ці свідчення дають нам підстави стверджувати, що той національний склад Криму, який склався сьогодні, де в процентному співвідношенні переважають росіяни, — це результат тривалої політики сталінського режиму. Через це і вийшло так, що народи, які проживали в Криму кілька століть, виявилися за межами батьківщини. Це сталося штучно.

— У збірнику описано, що політику переселення, хоча й не насильницьку, проводила і Українська РСР після 1954 року, коли Крим став її частиною.

— Навіть раніше. Відразу після депортації кримських татар, болгар, греків, вірмен у травні та червні 1944 року з'явилася постанова Ради міністрів Української РСР про переселення українського населення в колгоспи Криму. Українці повинні були заповнити дефіцит робочих рук, який в той час виник у Криму — в 50-х і 60-х роках. Тепер відомо, скільки людей, в який час, з яких областей переїжджали до Криму. У 70-х роках українці вже становили понад 25 відсотків населення Криму. Хрущов, передаючи Крим Україні, хотів за допомогою українського досвіду перетворити півострів у всесоюзну здравницю. Дійсно, в Крим було направлено багато фахівців — як правило, з Херсонської, Миколаївської, Одеської областей. Вони повинні були відновити галузі кримської економіки, тому що до 1954 року — ми публікуємо відповідні документи — Крим був відсталим регіоном. У порівнянні з іншими регіонами України і Радянського Союзу, які до середини 50-х вийшли на довоєнний рівень розвитку, Крим залишався на рівні 50-60 відсотків від довоєнного рівня.

Розмову вела Олександра Вагнер (Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода)
Переклад та адаптація Time UA.

Підписка на новини

Щоденні новини Time-UA.com на Вашу поштову скриньку. Отримуйте на свій E-mail останні новини за добу!